Моделі транспортних засобів на радіокеруванні з’явилися давно. І майже відразу ж виникли різноманітні клуби їх любителів. Зараз легко можна знайти у продажу керовані моделі автомобілів, кораблів, підводних човнів, літаків. Однак, на відміну від інших любителів моделей, авіаторів цікавить не тільки керування моделями, а й збирання та тюнінгування їх власноруч.
У широкому розумінні авіамоделювання – це вид технічної творчості, предметом якої є створення аеромоделей (радіокерованих, таймерних або планерних апаратів) і нелітаючих масштабних копій реальних літаків та інших літальних апаратів (стендовий авіамоделізм).
Авіамоделізм можна розділити на любительський (ті, хто ним займається, купують уже готові моделі) та спортивний (створюють моделі власноруч і змагаються з іншими).
Усі авіамоделі можна поділити на кілька класів залежно від характеристик: радіокеровані моделі, вільнолітаючі та кордові моделі.
Завдання вільнолітаючих авіамоделей – якомога довше протриматись у повітрі після запуску. До них, наприклад, належать планери. Планери здійснюють політ, використовуючи природний вітер, що виникає в навколишньому середовищі. Височини або схили часто призводять до утворення висхідних потоків повітря, які дозволяють підтримувати планер у польоті.
Великі надвірні моделі планерів зазвичай є радіокерованими й запускаються за допомогою лебідки (або ручного буксирування), яка тримає модель проти вітру за допомогою троса (леєра), що кріпиться до гачка в нижній частині фюзеляжу, а коли модель здіймається на необхідну висоту, трос від’єднується.
Інший спосіб, який дозволяє здійняти планер у повітря, – це катапульта з еластичним гумовим шнуром.
Крім того, використовують буксируван-ня моделі за допомогою іншого літака з мотором. Деякі планери оснащують невеликим двигуном (зазвичай електромотором), що дає змогу моделі набрати висоту для подальшого безмоторного польоту.
Бувають іще кордові моделі, які літають по колу та керуються пілотом за допомогою двох тонких сталевих тросів (кордів). Вони порівняно прості в експлуатації, за своїми формами можуть бути схожі на справжні літаки або мати дуже нескладну конструкцію.
Кордові авіамоделі в сучасному вигляді з’явилися завдяки діяльності американського винахідника Джима Уолкера, який отримав патент на свою систему керування польотом за допомогою двох тросів у 1942 році.
Далі йдуть тренувальні радіокеровані літаки, які допомагають навчитися мистецтва пілотування. Найчастіше це збірні моделі зі зміщеним униз центром ваги й розташованим якомога вище плоскоопуклим крилом.
Така форма максимально полегшує керування. Набувши навички, пілот переходить на складніші моделі.
Авіамоделі розрізняються і за типом двигуна: він може бути електричним або внутрішнього згоряння. У першому випадку літак буде тихим і невибагливим в обслуговуванні. Для польотів потрібні тільки акумулятори й зарядний пристрій. Частота обертання гвинта визначається регулятором обертів. З недоліків такого типу двигунів – необхідність частого заряджання і зміни батарей.
Найпоширеніший же клас – це моделі з двигуном внутрішнього згоряння. Вони володіють хорошим запасом дальності польоту і складності виконуваних фігур. Саме тому серед професіоналів це найпопулярніший тип авіамоделей.
Усі моделі з двигунами керуються за допомогою спеціальних пультів.
Найменші та найлегші авіамоделі називаються паркфлаєрами. Це невеличкі літаки з розмахом крил від декількох десятків сантиметрів до одного метра. Вони оснащені електродвигунами й потребують небагато місця для зльоту (деякі можна запустити прямо з рук).
Для польоту підходить будь-яка ділянка вільного простору, а мініатюрні моделі можна запускати навіть у приміщеннях.
Паркфлаєри досить прості в керуванні й підійдуть для новачків. Однак навіть така модель у руках майстра може зробити фігури вищого пілотажу.
Як створити літак власноруч?
Авіамоделювання – недешеве хобі, адже і моделі, і деталі для них досить дорогі. Та, щоб стати авіатором, не обов’язково купувати фабричні моделі літаків, найпростіші з них можна створити власноруч.
Якщо правильно використати вільний час і врахувати досвід майстрів, яким вони діляться в Інтернеті, то зі звичайної плитки для стелі можна створити простеньку й легку модель. Такий літачок можна оснастити двигуном та іншими необхідними речами. Для створення складніших моделей уже використовують фанеру. Такі літаки зазвичай оснащуються двигунами на спиртовій основі та радіокеруванням.
Найскладнішим видом авіамоделювання вважається досконале відтворення літаків у реальних пропорціях, вони мають двигун внутрішнього згоряння.
Такі моделі можуть мати розмах крил до 4 метрів!
Для їх запуску необхідно достатньо вільного простору, а також потрібен серйозний досвід у керуванні радіокерованими моделями. Однак саме такі моделі мають чи не найкращий вигляд у реальному житті й шумлять майже так само голосно, як і їхні реальні прототипи.