Собака – друг людини. Цей вислів став настільки звичним, що дехто з нас навіть не замислюється над його змістом. Адже якщо порозмірковувати, то виходить, що чотирилапі улюбленці – не просто друзі. Собака в житті людини відіграє куди вагомішу роль. Він стає вірним компаньйоном на вечірніх прогулянках, нянькою для нашої малечі, партнером у спортивних змаганнях, надійним помічником і часом навіть повноправним учасником полювання.
Утім, сьогодні рідко зустрінеш захопленого мисливця, з ентузіазмом відданого своїй справі. Ще менше тих, хто ходить на полювання з собакою, адже утримання мисливських порід передбачає певні умови. Саме про одну з таких порід ми вам сьогодні розповімо. Вона підходить для проживання у квартирі, а ще приємно вражає своїм характером і надзвичайною красою.
Порода естонський гончак, як ви можете здогадатися, виникла в Естонії. Це сталося в середині ХХ ст. А за кілька десятиліть до цього тамтешні природозахисники забили на сполох: і без того невеликі мисливські угіддя країни виснажилися тоді настільки, що навіть така поширена тварина, як козуля, опинилася на межі зникнення. Влада терміново ухвалила закон, який заборонив полювання на велику дичину із залученням собак, чий зріст перевищує 45 см у загривку.
Місцеві селекціонери негайно зайнялися виведенням придатного для нового закону собаки. Вони схрещували невеликих російських, швейцарських та англійських гончаків (зокрема, бігля – англійського кролячого гончака). Окрім того, для селекції вибиралися й найнижчі представники місцевих порід. Від швейцарських собак естонський гончак мав отримати швидкість і спритність у полюванні. При цьому всі робочі якості мали не тільки зберегтися, але й примножитися. Швейцарці наділили нову породу також високою завзятістю в переслідуванні звіра та дзвінким голосом.
Також існує версія, ніби виникненню нової породи собак сприяла радянська влада, яка наказала вивести нову породу в кожній радянській республіці. Причому, акцент робився саме на мисливських породах. Зрештою, після 20 років кропіткої праці балтійський селекціонер Сергій Смєлков представив нову породу, що отримала назву «естонський гончак».
Собаки виявились одночасно красивими та зручними в утриманні, а також показали чудові результати на полюванні. Вдалось отримати надзвичайно ефективну, швидку, спритну й розумну породу – ось чому їхня популярність і в Естонії, і за кордоном неухильно зростає. Крім того, за останні 60 років селекціонерам вдалося значно розвинути якості цих тварин, покращити їхні фізичні та розумові здібності. Після здобуття незалежності Естонія надала породі статус національної.
Естонські гончаки дещо схожі на бігля, але мають більш витончену будову тіла. Загалом, їхня зовнішність типова для всіх гончаків. Голова має прямокутну форму, очі середнього розміру, виразні, з тямущим виразом. Вуха низькі, довгі, висячі. Висота собак у загривку менша за довжину тулуба. Мускулатура добре розвинена, але без пухкості, викривлень скелета. Хвіст досить довгий, шаблевидної форми, тримається опущеним або піднімається до рівня спини, що свідчить про гарний настрій песика.
Шерсть коротка, щільна, блискуча, підшерстя майже немає. Забарвлення триколірне: чорно-рябий із рудими рум’янами різної інтенсивності та відтінків. Очі часто обведені чорним.
Незважаючи на численні стереотипи про повільність, нібито властиву естонцям, їхня національна мисливська порода – це дуже енергійні, веселі та активні собаки. Вони показують чудові результати на полюванні – завзятість у переслідуванні звіра, здо-рову агресію до здобичі, азарт і швидкість. При цьому естонські гончаки є ідеальними сімейними компаньйонами. Можна навіть сказати, що ця порода – найкраще рішення для родини, яка полюбляє активний спосіб життя. Ці собаки надзвичайно люблять сім’ю, у якій живуть, і стають її відданим другом.
Завжди веселі естонські гончаки вміють підняти настрій, але ніколи не будуть нав'язуватися господарю, якщо йому це заважатиме. Тоді як із дітьми, які, зазвичай дуже люблять грати, вони можуть поратися скільки завгодно. Окрім того, така практика навчить дитину піклуватися не тільки про себе, а й про інших.
З іншими домашніми улюбленцями естонський гончак уживатиметься тільки в тому разі, якщо вони зростали разом. Інакше дрібніших тваринок, на кшталт кота або кролика, собака може сприйняти за дичину і відкрити на них полювання.Незважаючи на високу фізичну активність, порода підходить для утримання у квартирі. Собаки ці досить невеликі, а ще точно не псуватимуть ваші меблі чи взуття.
Естонські гончаки не залишають по собі великих клаптів шерсті в помешканні. Але для цього потрібен догляд за допомогою спеціальної рукавиці та серветок для шерсті. Купати цих собак не обов’язково, а от дозволити їм на прогулянці зануритися в ставок або річку (якщо ви маєте таку можливість) просто необхідно – вони обожнюють воду!
Порода невибаглива в харчуванні. Однак важливо знати, що для розвитку скелета й міцної мускулатури потрібна достатня кількість кальцію та білка. Якщо ви надаєте перевагу натуральному харчуванню, у раціоні мають бути молочні продукти, м'ясо, клітковина, жири та жиророзчинні вітаміни. Якщо ви плануєте годувати собаку кормом, варто вибрати спеціальну марку для мисливських собак.
Не поєднуйте натуральні та сухі корми! Це може призвести до проблем зі здоров'ям у вашого улюбленця.
Годування щенят краще починати з вареного м’яса та нежирних кисломолочних продуктів, зокрема сиру. Варені яйця рекомендують давати їм два рази на тиждень.
Дорослі собаки їдять двічі на день. Їжу слід трохи підігрівати. Кілька разів на місяць їм треба давати сирі або варені овочі, свіже нежирне м’ясо, малокісткову рибу. Особливо корисна для зору собак морква, можна також додавати в раціон терту сиру картоплю. Пропонувати псові кістки не варто – краще пригостити його кашами: ячною, вівсяною чи перловою. Кисломолочні продукти в раціоні дорослого улюбленця мають бути невисокої жирності.
Вигулювати пса слід більше двох разів на день. Естонцю корисно проходити щодня до 5 км для підтримки здоров’я та гарної фізичної форми. Бажано, щоб собака міг побігати без повідка з різною швидкістю.
Якщо ви мешкаєте в приватному будинку, то можете утримувати гончака як удома, так і у вольєрі. Проте взимку собака неодмінно має жити в теплому приміщенні.