Керлінг став відомий широкому загалу не так давно. Це сталося лише після його визнання в 1998 р. олімпійським видом спорту. Тоді ж керлінг внесли до програми зимових Олімпійських ігор.
У 2013 р. Українську асоціацію керлінгу було прийнято до Всесвітньої федерації керлінгу. Утім, в Україні досі дуже мало людей знає бодай щось про цей вид спорту. А тим, хто знайомий із керлінгом, він видається не більш як кумедною забавкою. Зараз ми розповімо вам про головні та найцікавіші факти про цей вид спорту!
Батьківщиною керлінгу є Шотландія. Дослідники вважають, що гра, схожа на керлінг, з'явилась у XVI ст. Це підтверджує камінь, знайдений на дні висохлого водоймища. На ньому висічено дату – 1511 р. У літописах керлінг згадується в 1541 р., коли монах Джон Склейтер викликав на матч представника абатства Гевіна Гамільтона.
Водночас у Нідерландах селяни грали в дуже схожу на керлінг гру під назвою «айс-шток». Керлінг швидко прижився там, адже голландці мали дуже тісні економічні та культурні зв’язки із Шотландією.
Перший клуб керлінгістів відкритий 1737 р. в шотландській провінції Файф. Приблизно в той самий час на замерзлій водоймі був побудований прообраз першого майданчика для цієї гри.
Саме слово «керлінг» означає «гра в ревучі камені». Таке тлумачення пояснюється звуком, який видавали нерівні кам’яні брили, рухаючись кригою. Через це на початковому етапі розвитку керлінгу перемога гравців часто залежала не від спортивних навичок і майстерності, а від банальної удачі. Із XVIІ ст. камені виготовляють відповідно до єдиного стандарту.
Перша світова першість із керлінгу серед чоловічих команд пройшла 1959 р., через 20 років – серед жіночих. З 1975 р. розпоча-лося щорічне проведення першостей світу. У 1998 р. під час проведення Олімпійських ігор у японському Нагано, керлінг офіційно дебютував як олімпійський вид спорту. Усі міжнародні змагання проходять усередині приміщень із ретельним контролем температури всередині них.
Зі зростанням популярності керлінг перетворювався з аматорського виду спорту на професійний. Перший чемпіонат світу з керлінгу провели в 1959 р. Приймали масштабне змагання шотландські міста Фолкерк та Едінбург. На лихо місцевим уболівальникам, родоначальники керлінгу не зуміли вибороти золоті нагороди, які відправилися до Канади.
Цікаво, що в чемпіонаті світу брали участь тільки чоловіки. Жінки вперше змагалися на світовому рівні лише в 1979 р.
Спортивний інвентар для керлінгу складається з гранітних каменів, щітки для натирання поверхні криги і спеціального слайдера для взуття, що покращує ковзання льодом. Щітки можуть виготовлятися з нейлону, тканини або натуральних матеріалів – свинячого або кінського волосу.
Цікава історія розвитку каменя для керлінгу. Спочатку для гри вибирали звичайні камені необхідного розміру. Та з середини XIX ст. ігрові снаряди виготовляють із рідкісного виду граніту Ailsа та Blue Hone, які є лише на шотландському острові Ейлса-Крейг. Цей граніт має низьке водопоглинання, що запобігає його руйнуванню під час гри на льоду. Окрім цього, саме ці дві породи вважаються найміцнішими.
Перша асоціація керлінгу була створена в шотландському Единбурзі 1838 р. У її завдання входило затвердження єдиних параметрів інвентарю та правил керлінгу. Згідно з сучасними стандартами, маса каменя не має перевищувати 20 кг, діаметр – 30 см, а висота – 12 см. Майданчик для керлінгу представляє собою прямокутне поле довжиною 44,5 м і шириною 4–5 м. Мішень, яка називається «домом», має діаметр 3,6 м.
За майже двісті років правила гри практично не змінилися. Обидві команди складаються з чотирьох гравців. Загалом у грі 10 періодів, що називаються ендами.
Протягом одного енду команди почергово випускають по 8 каменів. Спочатку гравець відштовхується від стартової колодки й розганяє по льоду камінь. При цьому він намагається або доставити камінь у мішень, яка називається «домом», або вибити з залікової зони камені суперників – залежно від поточної тактичної мети. Решта учасників команди може за допомогою спеціальних щіток терти лід перед каменем, у такий спосіб корегуючи його рух.
Після розіграшу всіх 16 каменів відбувається підрахунок очок в енді. Враховуються тільки ті камені, які перебувають усередині «дому». Команда, чий камінь опинився найближче до центру, вважається переможницею енду. Вона отримує по одному очку за кожний камінь, що опинився ближче до центру, ніж снаряди суперника.
Переможець визначається за сумою очок у всіх ендах. У разі рівності очок після 10 ендів призначається додатковий період, який називається екстраендом, переможець якого і стає переможцем матчу. Право останнього кидка в екстраенді надається, аналогічно попереднім періодам, команді, яка програла десятий енд.
Дітям також буде корисно займатися керлінгом. Цей вид спорту розвиває фізичні показники та інтелектуальний потенціал дитини. Адже, рухаючись льодом, гравець має водночас прорахувати ходи суперника, продумати власні вигідні комбінації тощо. Окрім цього, керлінг – це нетравматичний спорт, який розвиває всі групи м’язів і привчає дитину до роботи в команді.