Ще у давні часи після появи перших ринкових відносин з'явилися і гроші. Спочатку це були мушельки та різнокольорові камінчики, однак з часом гроші почали виготовляти з металу й цінних матеріалів: золота, срібла та його сплавів.
Однак монети не тільки мають матеріальну цінність, а й стали предметом колекціонування. Багато людей мають вдома хоча б одну чи дві цікаві й пам'ятні монети. Але серед нас є ті, хто вважають пошук і колекціонування старих і не дуже монет своїм захопленням або ж і роботою – нумізмати.
Нумізматика (від лат. Nomisma — монета) — допоміжна історична дисципліна, яка вивчає історію монетної чеканки та грошового обороту.
Побічною гілкою цієї науки є нумізматичне збирання, або колекціонування монет. Часто таке колекціонування також називають нумізматикою.
Термін «нумізматика» почав використовуватися в Середньовіччі як назва науки про монети. Об'єктом вивчення нумізматики є також бони – паперові гроші (таким чином, боністика як наука є підрозділом нумізматики). Монети вивчаються нумізматикою в різних аспектах — мистецькому, економічному, політичному.
Нумізматика пройшла багатовіковий шлях розвитку й бере свій початок у звичайному колекціонуванні монет. Більшість сучасників відносять початок нумізматики — як звичайного колекціонування монет — до доби Відродження, хоч існують припущення про збирання монетних колекцій ще у Стародавньому Римі.
Перші монетні колекціонери з'явилися ще в епоху Відродження. Так, відомий італійський поет Франческо Петрарка був великим шанувальником античних монет.
У XIV–XVI століттях з'являється значна кількість нумізматичних збірок, створюються основні принципи і форми нумізматичного колекціонування. Монетні збірки починають комплектуватися за тематичним і хронологічним принципами. Виділяється окремий напрям нумізматичного колекціонування — збирання та вивчення медалей. Колекції монет збираються не тільки можновладцями, а й представники культури і мистецтва. Почали створюватися спілки колекціонерів.
Серед найвідоміших колекціонерів цієї доби можна назвати папу римського Павла II, Джо-ванні Бокаччо, Еразма Ротердамського та інших. У середині XVI століття в Європі вже налічувалося близько 1000 нумізматичних збірок. Виникають перші інвентарні описи колекцій.
З розвитком абсолютизму в багатьох столицях європейських держав виникають мюнцкабінети, які вважаються необхідною частиною придворного музею чи королівської біб-ліотеки. Серед найбільших нумізматичних збірок і, відповідно, наукових центрів Європи XVII–XVIII століть виділяються:
Імператорський мюнцкабінет у Відні, який веде свій початок від збірки королів – Габсбургів: Фрідріха III, Максиміліана I та Фердинанда І.
Кабінет медалей Національної бібліотеки в Парижі, започаткований з колекцій багатьох французьких королів, збірки Людовика XIV (1643 – 1715 роки).
Королівський мюнцкабінет у Берліні, збірку започаткували колекції бранденбурзьких курфюрстів XVI–XVII століть.
Британський музей у Лондоні, сформований на основі дарувань та купівель колекцій різних осіб.
Ермітаж у Санкт-Петербурзі, заснований Катериною II.
Засновником нумізматики як науки традиційно вважається директор Імператорського мюнцкабінету у Відні Йозеф Іларіум Екгель (1737 – 1798 роки), який написав восьмитомну працю «Doctrina numorum veterum» («Учення про стародавні монети», Відень, 1792–1798 роки), що досі не втратила своєї наукової ваги.
Він започаткував систематизацію античних монет на основі історико-географічного принципу, розподіливши монети у хронологічному порядку. Цим дослідником були закладені основні принципи опису монет: метал, вагова система, типологія і техніка виробництва.
Перші лекції з нумізматики були прочитані у XVIII столітті в університетах міста Галле (Німеччина) та міста Упсала (Швеція). В XIX столітті нумізматика стає університетською дисципліною. У 1836 році в Парижі починає видаватися «Revue Numismatique», а в Лондоні – «Numismatic Jurnal». З 1860-их років у Відні виходить «Numismatiche Zeitschrift», а в Берліні – «Zeitschrift fur Numismatik».
У багатьох країнах Європи виникають нумізматичні товариства: в 1836 році засновується Королівське нумізматичне товариство в Лондоні, в 1841 – Бельгійське королівське нумізматичне товариство, у 1843 – Нумізматичне товариство в Берліні тощо.
Зараз нумізматика є одним із популярних хобі. Існує багато клубів і товариств, які об’єднують тих, хто цікавиться стародавніми монетами.
Окрім того продаж антикварних монет приносить гарний дохід – деякі рідкісні екземпляри можуть коштувати дуже дорого. Однак пристрасні колекціонери не пожалкують віддати за монетку своє багатство, щоб доповнити власну скарбничку.
З часом цінність монет може зростати, тому часто колекціонування монет є довготривалим вкладенням капіталу, подібно до котштовностей і предметів мистецтва.
Збирати нумізматичні колекції не тільки цікаво, це розширює кругозір, допомагає краще зрозуміти історію.
Будь-хто з вас теж може стати нумізматом. Можна, наприклад, почати збирати колекцію з українських монет.
Бажаємо успіху!
Українські скарби
Хоча наша країна ще досить молода, однак навіть у нас є цікаві монети, які дуже цінуються нумізматами.
Серед них і колекційні монети, які спеціально випускаються банками на честь певних подій, і обігові монети, які можна знайти чи не в кожному гаманці чи скарбничці.
1 копійка 1994; 1 копійка 1996; 2 копійки 1992; 2 копійки 1996; 2 копійки 2003; 5 копійок 1994; 5 копійок 1996; 5 копійок 2001; 10 копійок 2001; 25 копійок 1995; 25 копійок 2001; 25 копійок 2003; 50 копійок 2001; 50 копійок 2003 року; 1 гривня 1992 року (монета); 1 гривня 1995 року (монета).
Також цінними для колекціонерів є деякі рідкісні різновиди українських копійок: 1, 5 коп. 1992 року з вузьким тризубом; 10, 25, 50 коп. із вдавленим тризубом; 25 коп. з потовщеними лініями тризуба; 10, 25, 50 коп. без насічок на ребрі (без гурта) та інші.
Такі монети на аукціонах можуть коштувати від кількох десятків до кількох сотень, або й тисяч гривень.
Тож обов’язково перевірте: можливо у вашому домі є справжній скарб!