Хоча Японія країна невелика і розташована далеко на Сході, саме вона подарувала світові багато різноманітних технік рукоділля.
Японці – естети, рукоділля здавна у них вважалося витонченим хоббі для заможних жінок. Справжньою розкішшю вважалося шовкове кімоно, настільки легке та тонке, що вбрання можна було легко протягнути крізь обручку. Шовк був доступний не всім, тому навіть обрізки були дуже дорогі. Тому навіть їх почали використовувати: так з’явилися техніки цумамі канзаші та кульки темарі.
Із появою паперу у Японії почався справжній бум нового рукоділля: оригамі, кусудама, кірігамі.
Оригамі – це вид декоративно-прикладного мистецтва; японське мистецтво складання фігурок з паперу. Мистецтво оригамі своїм корінням сягає в Стародавній Китай, де і був винайден папір. Спочатку оригамі використовувалося лише в релігійних обрядах.
Вид оригамі, коли під час роботи використовуються ножиці та вирізаються окремі деталі називають кірігамі. В чомусь вони нагадують нашу витинанку.
Кірігамі – це мистецтво виготовлення фігурок і листівок з паперу за допомогою ножиць. Основоположником кірігамі вважається японський архітектор Масахиро Тятані, а датою народження – 1980 рік. Для виготовлення виробів в техніці кірігамі використовують аркуші паперу або тонкого картону, які надрізають і складають.
Кусудама – об’ємна паперова модель, яка формується зшиванням або склеєнням однакових паперових модулів. Здавна вони використовувалися не тільки як елемент декору, а й для цілющих зборів та пахощів. Саме кусудаму вважають попередницею модульного оригамі.
Досить відома у світі японська скульптура, зокрема мініатюрна – нецке, яку зараз часто використовують як брелки та талісмани.
Вперше нецке з’явилися як елемент національного одягу і як прикраса кисетів та гаманців на поясі, адже кишень японське кімоно не має. Зазвичай нецке різьбили з дерева або кістки, інколи із дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння. Сюжетами для традиційного нецке є відомі люди, тварини, рослини, божества та міфічні істоти.
Дуже люблять японці квіти. Навіть є спеціальне свято, коли всі ходять милуватися квітучими сакурами. Мистецтво створювати та розміщувати в інтер’єрі квіткові композиції – ікебани, навіть зараз має багато прихильників. Проводяться фестивалі та конкурси, де змагаютсья майстри-квіткарі. У Японії існує три основні школи, де навчають спеціалістів. Раніше ікебана входила у перелік основних дисциплін, яким навчали гейш.
Із більш сучасних видів рукоділля обов’язково потрібно згадати амігурумі – в’язання маленьких м’яких іграшок. Хоча цьому виду рукоділля близько ста років, саме зараз воно стало по-справжньому популярним. Спочатку амігурумі використовували більше як обереги для дітей. Зазвичай це невеличке звірятко, розміром від 1 до 10 см, іноді трішки більше. У кожну таку іграшку автор вкладає частинку своєї душі, тому вона завжди дарує усмішки та приносить удачу. Це прекрасний подарунок для рідних та близьких людей. Навіть зв’язана по одній схемі, іграшка у всіх буде трішки відрізнятися. Особливістю амігурумі є в’язання по спіралі без з’єднання в’язаних рядів.
Також народним мистецтвом вважається бонсай – вирощування карликових дерев у невеликих ємностях. За деякими свідченнями воно з’явилося близько 4 тисяч років тому. Однак, щоб виростити деревце потрібно мати спеціальні знання та мати в запасі не один десяток років, тому сувенірні бонсаї плетуть із бісера.