Ні для кого з вас не є секретом, що в Україні є безліч місць, які варто відвідати кожному. Одне з таких – замки Львівської області. Існує навіть спеціальний маршрут, «Золота підкова Львівщини», за яким туристи можуть об’їхати головні палаци краю.
Серед трьох замків, що входять у маршрут, Золочівський найскромніший, але не менш значущий та цікавий. Перше враження про сірість і простоту замку розвіюється, щойно потрапляєш на територію палацу. Кожен камінь, кожен клаптик землі Золочівського замку нагадує про давній та потужний форпост на шляху до Львова.
Замковий комплекс є архітектурною пам'яткою XVII ст., що має важливе історичне значення. Затишне містечко Золочів, оповите стародавніми легендами й таємницями, розташоване за 70 км від Львова. Вдале географічне розташування дозволяло контролювати дороги, що перетинались у Золочеві та вели до міста Лева. У добу пізнього Середньовіччя фортеця відбивала нашестя татар і турків та передавала інформацію про пересування ворога до Львова. На цьому ґрунтується одна з версій походження назви міста: дослівний переклад «Złoczów» із польської – «зло чув».
Золочівський замок є шедевром ренесансної архітектури. За багатовікову історію він слугував оборонним пунктом, королівською резиденцією, заміською садибою, навчальним закладом і навіть в’язницею. Нині ж на його території діє музей-заповідник, який чекає на гостей з усієї країни.
Фортеця має риси неоголландського типу оборонних споруд, так званих «palazzo in fortezzo», що поєднує функції оборони та житла. Сьогодні кожен турист може побачити багато фортифікаційних споруд, які вціліли до наших днів: міст, вали, бастіони, корпус над воротами, равелін.
Замок побудували за наказом польського воєводи Якоба Собеського в середині XVI ст. Автор проєкту – невідомий італійський архітектор. Літописи свідчать, що на місці палацу були оборонні споруди ще у ХІІ ст. Однак та дерев’яна фортеця була повністю знищена під час західного походу монголотатар проти Данила Галицького. Оскільки місцевість вважалася стратегічно важливою, 1631 р. було вирішено відновити її.
Історики також установили, що фортецю неодноразово захоплювали та руйнували під час воєн. Свого часу замок здався без бою після облоги війська під проводом Богдана Хмельницького, а пізніше потерпав від османських загарбників.
Зокрема, 1672 р. під час походу на Львів війська Османської імперії розпочали штурм Золочівського замку, який не витримав тижневої облоги та був захоплений турками. Але після перемоги польської армії в Хотинській битві 1673 р. син Якоба Собеського, король Ян III Собеський, наказав відновити замок, і, за іронією долі, ушкодження фортеці довелось усувати полоненим туркам.
З приходом до влади новоспечений монарх вирішує зміцнити свої східні кордони, і з того часу фортеця стає королівською резиденцією. Королівська сім’я вносить низку інноваційних змін в архітектуру замку, зокрема, перебудовується система каналізації і будується Китайський палац – унікальна пам’ятка східної архітектури на українських теренах.
У XVIІІ ст. Золочівський замок перейшов до рук найбільш заможного та впливового литовського роду Радзивілів. Однак садиба значно поступалася більш сучасним і комфортабельним палацам, якими володіла ця родина, тому незабаром маєток був переданий на потреби військового відомства. Після поділу Речі Посполитої замок опинився на австрійських землях, але особливих змін у його існуванні не сталося.
На початку ХІХ ст. власник Золочева Лукаш Комарницький задумав відродити колишню красу фортеці, але довгострокова та витратна реконструкція загрожувала новому власнику розоренням, тому 1834 р. сім’я Комарницького передала замок у повне розпорядження австро-угорської влади. Ця подія стає початком найтрагічніших сторінок у його історії, коли в його стінах розташовувалася державна в’язниця і відбувалися тортури НКВС.
У 1953 р. замок, який до того ж пережив і випробування Першої та Другої світових воєн, був перетворений на навчальний заклад. Наприкінці 1970-х рр. Золочівський замок було передано в управління Львівської галереї мистецтв, після чого надія на нове, гідне застосування цієї чудової пам'ятки архітектури та історії була нарешті реалізована. Після масштабної реконструкції, яка триває і донині, Золочівський замок було відкрито для відвідувань.
Особливо цікавою є історія Китайського палацу. Його збудували за наказом короля Яна III Собеського наприкінці XVIІ ст. Історики стверджують, що палац було зведено спеціально для королеви Марії Казимири, дружини Яна ІІІ, яку він ніжно називав Марисею.
Двоповерхова будівля має гострі ротонди й невеликі одноповерхові прибудови з боків. За задумом архітектора, у цьому місці була розміщена галерея-ротонда. З боку головного фасаду розташовувалися вісім колон і балкон.
У Китайському палаці функціонує Музей східних культур, у якому можна ознайомитися з унікальними експонатами – предметами мистецтва, багато з яких є подарунками східних послів королівському двору. У центральній частині палацу була обладнана «чайна зала», де, зокрема, проводять виставки і чайні церемонії.
За переказами очевидців, у підземеллях Золочівського замку часто бачать таємничу Білу Даму, привид дружини короля Яна Собеського – Марисі. Після смерті чоловіка королева, француженка за походженням, повернулася на батьківщину, оскільки місцева еліта її не злюбила. І тепер, за легендою, її привид повер-тається до родинного маєтку, аби відвідати покинутий будинок.
Проте Золочівський замок цікавить відвідувачів не лише унікальними експонатами всередині палацу, але й камінням із зашифрованими написами, датованими кінцем XV – початком XV ст. Їх привезли 2000 р. з околиці Золочева – села Новосілки. Деякі науковці вважають, що написи могли залишити тамплієри, яким, імовірно, належав Новосілківський замок.
Один із каменів зберіг цікаве зображення квіткового та тернового вінків – це символіка ордену тамплієрів. Також тут є маленький круглий отвір. Якщо вставити в нього палець і загадати бажання, то, за повір’ям, воно має здійснитися. Тому ці валуни ще називають «Каменями щастя».